Світлана Лемещук

ЛЮБИТИ РОБОТУ – ЗНАЧИТЬ ВИКОНУВАТИ ЇЇ ДОСКОНАЛО

Кращим сепараторником цьогоріч стала робітниця рудозбагачувальної фабрики №1 Світлана ЛЕМЕЩУК. Про шлях дівчини до цієї перемоги та її трудову діяльність на ПІВДГЗК – читайте у нашому матеріалі.

Світлана народилася у селищі на Херсонщині, де й пройшло її дитинство. З промисловою діяльністю у сім’ї дівчини був на той момент пов’язаний батько, який працював слюсарем на Інгулецькому комбінаті. Сама ж Світлана мріяла стати дизайнером з інтер’єру, однак згодом за порадою рідних змінила своє рішення.

– Спочатку я пішла навчатися в один з криворізьких коледжів на збагачувальника, – розповідає дівчина. – Заради навчання прийшлося переїхати тимчасово до Кривого Рогу. Потім вирішила отримати вищу освіту у Криворізькому національному університеті, а за цей час це місто стало мені майже рідним.

Під час навчання Світлана часу даром не втрачала: працювала спочатку на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті сепараторником, а потім і машиністом конвеєру. Через два з половиною роки перейшла трудитися на ПАО «АрселоМітал Кривий Ріг» у якості все того ж машиністу конвеєру. На Південному комбінаті у цеху мереж та підстанцій трудилася рідна тітка дівчини. Світлана примітила, що та своєю роботою завжди була задоволена, та й саме підприємство мало дуже хорошу репутацію.

– Тоді я вирішила, що хочу теж тут працювати, – згадує наша співрозмовниця. – Тому у 2018 році ввійшла до колективу рудозбагачувальної фабрики №1.

Дівчина влаштувалася на фабрику сепараторником. Досвіду роботи їй вистачало, щоб поратися з поставленими завданням. Якщо ж з’являлася необхідність, то питала порад у колег. Зараз вона дуже вдячна за допомогу сепараторнику Олені Гайдук та майстру Юрію Колюзі. Дівчина зізнається, що і перемогою у конкурсі зобов’язана своїм колегам, бо без їх підтримки не впоралася б.

До участі у конкурсі дівчина готувалася ретельно та все одно не змогла подолати хвилювання. Перш за все, боялася за теоретичну частину, бо розуміла: треба набрати вищий бал, а це значить, що права на помилку в неї немає.

– Це для мене була перша спроба участі у конкурсі «Кращий робітник за професією», – ділиться з нами наша героїня. – Я хотіла і раніше спробувати свої сили, але сказали, що для цього ти повинен пропрацювати на підприємстві не менше трьох років. Тому прийшлося чекати. Та весь цей час постійно спостерігала за своїми колегами, встигла непогано підготуватися, налаштуватися не тільки на участь, а й на перемогу. Та все одно не повірила, коли дізналася, що удача мені посміхнулася. Я вірила в себе та водночас гідно оцінювала своїх суперників, бо вони усі дійсно майстри своєї справи.

Дівчина вже планує участь у конкурсі на наступний рік, водночас продовжує досконало виконувати свої обов’язки. Однак життя складається не лише з робочих буднів: Світлана слідкує за фігурою та відвідує тренажерний зал, займається танцями, любить малювати, крім того займається волонтерством – допомагає дітям-сиротам.